Одне з останніх віянь

Потроху наближається наша економіка до ринкової, розвиваються ринки нерухомості, аграрної продукції, промисловості, разом з ними набирає обертів і весільна індустрія: з‘являються нові пропозиції, послуги, тенденції, формується на кожен сезон мода, атрибути тощо. Якось радієш від такого мегавибору, сподіваєшся, що все це спрямоване на удосконалення, яке забезпечить неповторність. Все це пастки. Практично ніякого вибору нема, бо заковане в одне поле, в одну модель. От спробуйте поставити задачу перед організатором весілля (про якого і піде мова) сконструювати модель нестандартного свята. Сумніваюся, що він зможе запропонувати щось справжнє ваше. Довгий перелік послуг обертається навколо сценарія «викуп-РАГС-фотозйомка-відео-невелика довільна програма-кафе». Бажання заробити грошей йде наввипередки з якістю, колись, друга наздожене перше. На жаль, винні у цьому не тільки ринок і неякісний його рівень, а й кіно, казки і виховання, бо все, абсолютно все, у нас стереотипне.

Нарешті повіяло знову повіяло з Заходу і принесло разом з собою ще одну модну штучку, ім’я якій Організатор весілля. Круто, правда? Адже завдяки йому не доведеться ламати голову над більшістю речей, легше буде організувати весілля. Насправді, це теж омана. Нічого цікавого вам поки що не зможуть запропонувати, бо чомусь їх бачення своїх обов’язків доволі обмежене: основні правила зовнішнього обрамлення свята (наприклад, щоб сукня дружки не була надто яскравою, що за своєю суттю просто маячня), перелік на їх думку обов’язкових звичаїв (і не факт, що вони знають їх значення), допомога у виборі фотографа, косметолога (як показує досвід знайомих, це одна й та сама контора, мережевий маркетинг у кращому випадку), слідкування за часом і супровід під час основних дійств. Останнє я взагалі відмовляюся розуміти. Як було сказано вище, одні мої знайомі мали справу з цією вельми шановною людиною і повірте, деяке уявлення я маю про цю контору. Організатор стає в нагоді, коли і справді нема часу займатися організацією. Знову підкреслюю: поки що якість цих послуг не відповдає ціні. Для початку пропоную укласти договір, щоб уникнути потім непорозумінь.

От і постаю проблема вибору: краще довіритися професіоналу (так, так, а може,він і є професіоналом?) чи взяти справу у свої руки?

Букет у волосся

Перевірено на досвіді моїх знайомих: обов'язково робіть пробний макіяж і зачіску! І дзвоніть періодично перукарю та візажисту, бо моїй сестрі не щастило з ними два рази. І ніби вона домовлялася, а потім,роблячи контрольний дзвінок, чула у відповідь: "Вибачте, я не зможу". На третій раз з нею укладали договір, запропонували декілька варіантів зачіски і макіяжу, зробили пробний (із застосуванням повного комплексу візажу, не тільки декоративної косметики як робили попередні) і цей варіант не лише сподобався, а й гарантував спокій. Порадила б не довіряти на слово майстру, який може виявитися липовим,тому порадьтеся з іншими перукарями, подругами, які розбираються у підборі зачісок, поперебирайте модні журнали, які допоможуть вам, а вже потім домовляйтеся з майстром. Якщо вам починають будувати стандартні гульки чи локони, то відмовляйтеся одразу, подібне можна зробити у перукарні біля дому і не переплачувати за мітку "весільна зачіска". В останньому номері "Наталі" випадково натрапила на оригінальну зачіску, квіти на голові були зібрані як у букеті, але "загорнуті"у волосся - дуже оригінально! З одного боку дикі орхідеї звабливо спадали на плече, а з іншого - грайливо стирчали кінцівки, а нароені довгі реснички знизу підкреслювали квітучийобраз. Спеціалісти радять попередити флориста, щоб квіти обробили спеціальною сумішшю, щоб квіти не зів'яли. Букет, звісно, повинен гармонічно виглядати з букетом на голові. І остання порда: дівчатам з крупними рисами обличчя слід обирати одну велику квітку, а от мініатюрним - навпаки, маленькі квіточки.

За кордоном не дорожче

Як кажуть, коли є гроші, хочеться чогось смачненького. А коли їх ще більше, то жадається чогось неповторного. Чому б не влаштувати своє весілля в іншій країні? І таки-так, більшість пар задаються цим питанням, звертаються до туристичних агенцій, які предоставляють подібні послуги, оформлюють документи - і гайда подалі за кордон. Найрозкрученішими брендами є Турція, Чехія, Кіпр, Греція тощо. Дізнатись ціну безпосередньо на сайті неможливо, ціни просто не вказані. Пошукавши трохи в Інеті знайшла деяку інформацію: на Гаїті за сам відпочинок доведеться вмкласти близько 10 тис. доларів, а за весільну церемонію 2 тис. дол. на 18 персон, до якої входять послуги священника, приготування до церемонії під вашим керівництвом, персональний стиліст, хімчистка та прасування весільного вбрання, окрема кімната для нареченого на ніч перед весіллям, оренда весільної альтанки на пляжі, весільний букет, використання коня, який підвозить наречену до альтанки, букет для нареченої у подарунок, торт та пляшка шампанського, кошик тропічних фруктів, квіткова джакузі, романтична вечеря в будь-якому ресторані та 10% знижка у спа-центр. Правда ж, непогано? Прикинувши, розумієш, що у нас в країні подібні послуги обійшлися б дорожче. Я не беруся рахувати, бо бюджет у кожного свій, але впевнена, що за такі ж гроші далеко не маєш такий же рівень комфорту.

Зверніть увагу, що у більшості країн не ставлять штамп у паспорт, тому доведеться цим зайнятися у рідній країні. Звичайно, найбільш бюджетним варіантом є ті країні, що поблизу нашої, можна замість літака обрати автобус - і вже набагато здешевіє вартість весільної церемонії загалом.

А для шукачів чогось справді оригінального пропоную дочекатися іншої статті, в якій буде підкинуто декілька божевільних варіантів організації весілля, при чому у нас, на Україні...

Дякую

Три дивні для мене речі

Вам доводилося танцювати з нареченою? Або бути облитою шампанським з ніг до поясу? Або ж споглядати, як ваш коханий лазить руками під спідницею у незнайомої дівчини? І хоч до останнього я ставлюся з повним розумінням, все одно прикольно нагадати про це своїй половинці. Зізнаюся, поки що цього не робила, залишила на потім. Так, на другому весіллі, було більш цікаво за рахунок відсутності родичів і більшої кількості обрядів. Дивно, але на другому весіллі, що було у Києві, не відламували коровай, його просто нарізали шматками свати і роздавали разом з горілкою усім гостям, щоб ті його скуштували і побажали молодим щастя. Чи дітей - то за смаком кожного. А хтось побажав кораблика долі.

По-своєму зворушливим був момент, коли знімали фату (як колись віночок), щоб пов'язати платок. До того ж, знімав фату наречений, хоч моїй сестрі знімала її мама, а одягала платок в обох випадках вже свекруха. Воно і зрозуміло. У нас ніколи при цьому наречену не садили на подушку, що відповідно, робили києвляни. Кожна дівчина по-своєму переживає цю мить, важко навіть уявити себе на їхньому місці, а ми, гості, лише спостерігаємо, от хто точно сприймає це найбільш трагічно, так це батьки (їхніми очима завжди все перебільшено).

Ніколи не любила цей звичай, він єдиний, що навіює смуток, про які сумні нотки можна казати під час найщасливішого дня? Напевно, варто позаморочувати голову з приводу того, як перетворити це дійство на свято, все ж таки, віддаєшся найблизкішій людині!

Знявши фату, молода дружина починає свій танок, приміряючи її на кожну незаміжню дівчину, починаючи з дружки. Теж доволі цікаво опинитися під убором тільки-но ставшої колишньою нареченої. Мені сказали, що пасує. Вірю. А мій, до речі, піймав підв'язку, що було головним завданням на весіллі. Тому і довелося вдягати її на ту дівчину, яка піймала букет. Та довго ламалася, соромилась чи просто "выделывалась", але тамада зламав її волю. Чому б інколи не пограти на публіку? Так би мовити, за правилами шоу.

Відрадою для усієї присутньої молоді було "гірко", яке дунало з нашої сторони практично кожні 5 хвилин, і це при тому, що випито з нашого столу було менш за всіх. Чесно, не хочу такого ж на своєму весіллі, не розумію таких показних вистав. Хіба що задати жару і показати всім, як треба цілуватись.

Щодо шампанського, то це терпіти довелося не мені, а тещі. Є такий звичай, зазвичай на другий день, чоловік вмиває ноги своїй тещі і взуває її у нову пару. Наш наречений-чоловік вирішив помити ноги солодким алкоголем, не заздрю їй, липнуло їй нове взуття.

Загалом весело було, от музика підкачала. Ну що? Треба ж було сказати своє "фє".

Весільна сукня з кондиціонером

Після двох весіль, які до речі святкувалися з різницею у тиждень, та ще у різних містах, я можу поділитися декількома порадами. Першими з них будуть, звичайно, щодо вибору сукні. Не хочу сказати нічого поганого, але я задаю собі питання: якщо на руках 1000 грв, а хочеться чогось красивого, стильного, то чому я зобов'язана їхати на ринок і відчайдушно шукати саме ту сукню, яка називається "весільна"? Як на мене, існує безліч інших варіантів, на захист яких виступає хоча б той факт, що ті сукні за 1000грв з ринку пошиті з синтетики (а вона, як відомо не дає дихати тілу і холодить у холод), навіщо псувати свій найкращий день відчуттям, схожим на стан булочки у мікрохвильовій? Після години-дві фотосесії по місту нічого не захочеться, окрім як її зняти, а якщо це ще й взимку, то взагалі фотосесія скоротиться до однієї години - і на згадку залишаться фоти з награною посмішкою. До того ж, така сукня абсолютно буде автентична безлічі інших, та й про її зовнішній вигляд подумайте. Може здатися, ніби я неймовірний сноб з присмаком стервозного осуду. Так, розумію,не кожен може дозволити собі придбати сукню за 5000грв (а такі сукні можна знайти навіть у магазинах). Чому б не зазирнути у звичайні магазини, які розкидані по будь-якому місті-обласному центрі? До того ж, у таких магазинах часто влаштовують знижки, відповідно, ціни зменшуються в середньому вдвічі. Нещодавно я заходила до Monton і побачила там непогану кремову сукню (зізнаюся, якщо б у мене на носі було весілля і був мій розмір, я б придбала) дуже приємну на дотик, коротеньку, а ціна 300грв (знижка приблизно 50%) вражала. Додати б до неї прикраси, красиву зачіску з невеликою фатою - і все, практично дизайнерська робота. Варто просто подивитися деякі роботи українських дизайнерів, щоб пересвідчитись у тому, що навіть у сукні мережі магазинів ви виглядатимите на порядок краще. Головне, вміти підбирати речі і подати себе. Додам: таку сукню ви зможете вдягнути не раз, а якщо вам взагалі все одно, то можна її вдягати при кожній першій нагоді. Зверніть увагу: як правило, зірки обирають доволі прості сукні (елегантність ніхто не відміняв), та й зачіски не "городять" у три поверхи. Вишуканість, скромність, стиль, жіночність, сяйво в очах - складові вашого непервершеного вигляду і комфорту.

Мій перший досвід дружки

Майже напередодні другого весілля, на яке мене вже запрошено у якості гості, я пишу цю статтю, щоб поділитися враженнями від першого, особливо якщо я була на ньому дружкою власної сестри.

І стаття не пишеться так, як думалося, бо вражень багато, і не всі вони згадуються у хронологічній послідовності, тому вибачайте за такий-от вінігрет.

Так вийшло, що я не була заражена (у хорошому сенсі цього слова) передвесільними клопотаннями, моя сестра разом зі своєю мамою дуже добре воралися зі своїми обов’язками, у них все виходило доволі гладко, без проблем і метушні. Таке враження, що план був написаний давно і вони просто діяли згідно його вказівкам, тому наголошую, майбутні наречені, не лякайтеся! Єдине, з чим були проблеми, так це з косметологами, які одна за одною відмовляли. Сучасна індустрія весільного бізнесу дозволяє не хвилюватися з приводу запрошень, оренди зали, замовлення торту тощо. Та й навіть з сукнею пощастило.

І так, першим враженням були очі, щасливі, переповненні сяйвом та коханням! Коли після викупу я зазирнула до її кімнати, то нічого окрім очей помітним не було. Яка там сукня, фата, зачіска і усе інше, якщо перед тобою стоїть така щаслива молода! Чесно, я не одразу зрозуміла, що сталося, лише потім, наступного дня я втикала і потороху усвідомлювала, що щойно відсвяткуавли весілля сестри.

Помічаю, що багато людей на моєму блозі цікавиться сценарієм весілля, особливо викупом. На нашому весіллі викуп був коротеньким, ми особливо не торгувалися, бо батьки вже нам підмогрували, а наречений і свідок платили мовчки. Я була налаштована на більші сперечання (ну люблю я поговорити), але знали свідок з нареченим, що за таку треба платити, тому й не сперечалися.

У самомому РАГСі теж все пройшло гладко і хочу відмітити, що вони читають один і той самий текст вже не один рік (переконалася на своєму досвіді). Будучи дружкою, я слідкувала за подолом сукні, щоб ніхто не ступив поки ми піднімалися вгору під час фотосесії, підносила шампанське, приймала участь у конкурсах, дозволяла вкрасти наречену у кафе, збирала квіти та листівки — маленькі дрібниці.

Лише якби вона вирішила організувати своє свято з більшою кількістю народних звичаїв, я була б більше заклопотана, мені довелося багато чого робити, чого була позбавлена на першому весілля, але про це далі, у наступних статтях.