Вінчання і шлюб

Серед статей про босоніжки, весільні приколи, аксесуари і знову босоніжки я геть забула про вічне — про наше традиційне українське весілля! А вічне воно лише тому, бо виправдало себе часом, до нього повертаються й досі і бо воно українське, а значить: найпотаємніше, найнаближеніше до природи нашого краю, найінтимніше, немов тихий плескіт нічної води із сяйвом місяця...

Але про красу української ночі вже написано (і не мною), тож переходимо ближче до теми: чи знаєте ви, що вінчання у церкві ще не дозволяло одруженим жити разом? І це незважаючи на той факт, що церковний синод мав видавати спеціальний указ, по якому молоді після вінчанні у церкві могли жити сукупно! Тож чи був таким уж набожним наш народ? Тому з часом стали святкувати вінчання і весілля святувалися разом і тривало воно три дні. У неділю — весілля і шлюб, в понеділок — придане, а у вівторок — переселення.

У неділю відбувалися основні обряди та ритуали: розплітання коси, приїзд молодого, викуп нареченої, шлюб у церкві, посад, знімання вінка, прощання з рідими, розділ короваю та інші.