З вплетінням золотої нитки

У прекрасний весняний день, навіть у перші весняно теплі дні я не думаю про перші квіти, перший аромат літа і дерев, про свята, що наближаються, про вільні хвилини і навіть дні, про усмішки і щастя від зимового сну. Єдине, що змущує мене радіти початку тепла - це те, що незабаром я вдягну нове шмаття. Справа в тому, що мене дратує весна і не подобається запах бруньок (може, то алергія), та і навіть якоїсь радості я не відчуваю, то ж лише ще одна пора року! Так вийшло, що я була в школі дуже уважною дитиною, справити враження на яку було легко, тому я читала Пушкіна і він мене вразив своєю любов'ю до осені. От і я люблю її більш за всі інші, і думаю про неї зараз у перші дні весни. Про золоте листя, що змішується з фарбами зелені і червоного пурпуру, про приємний і заспокійливий запах навколо, про дощ сумний і меланхолічний, про настрій осінній... ЕХ, ніщо не може бути прекраснішим за осінь! А тема кохання з вплетінням жовтої нитки - то шедевр долі і випадку...

Фоти скопіювала звідси