ДОБРОГО!
Віднині у нас нова прописка: http://vesillya.in.ua/
Новий автономний блог, більш яскравіший, навіть гламурніший, позитивніший і жіночніший (хоча хлопців теж чекаємо на нашому блозі)! Запрошуємо відвідати оновлений блог, який буде більш самостійним у вираженні власного погляду і пропозицій, все ж таки, темою весілля я займаюся приблизно рік.
Чекаємо з нетерпінням ваших коментарів на новому блозі!
Спробували ми разом створити перелік оригінальних і «оригінальних» місць проведення весілля. От що у нас вийшло:
«Оригінальні»:
- кафе чи їдальня;
- ресторан чи ресторанний комплекс;
- у себе вдома чи у батьків на дачі;
- оренда зали старої будівлі;
- на палубі яхти чи річного трамвайчику;
- стрибок з парашуту.
Оригінальні:
- стріха хмарочосу (до речі, це місце спало на думку нам обом: на недобудованому – його ідея, моя – не обов’язково);
- транспортний засіб (чули про пару, яка розписалася у тролейбусі?);
- посеред уламків старих соборів чи замків західної України;
- кладовище;
- посеред Прип’яті;
- найпопулярніше бістро McDonalds;
- на пляжі у купальниках;
- на березі гірського озера;
- скелі Довбуша;
- під час проведення якогось фесту (День Незалежності з Махном, Шешори, Казантіп тощо);
- на страусиній фермі під Києвом;
- у копії космічної станції музею астронавтики;
- посеред автомагістралі;
- галявина нарцисів, що знаходиться у Закарпатській області, якщо пам’ять не підводить чи у маковому полі, якими усіяні кримські поля в кінці літа;
- під водою на глибині;
- студія Довженка чи Ялтинська;
- чисельні гроти на Тарханкуті чи прямо-таки у Чаші кохання, що теж там знаходиться (тільки обережно, бо там небезпечно)...
Все залежить від вашої уяви, ваших можливостей і вміння відбирати інформацію, наприклад, весілля на пляжі організовують безліч туристичних агенств, у тому числі зовсім невідомих, інколи,можливо, краще заплатити більше, проте бути впевненим у якості сервісу. Поцікавившись цим питанням, можна пробити і весілля на стрісі, все можливо, якщо дуже хочеться!
... над тим,чому деякі речі не можна змінити на церемонії? І може, не тому, що це погана прикмета, а тому що не знають їх змісту?
От наприклад, раніше, за більш скромних часів, дівчата, щоб привернути кохання, відривали поділ сукні і кидали його. Звідти і почалася традиція кидати підв'язку. У Англії ще смішніше: чоловіки кидали свої шкарпетки в нареченого, і хто перший поцілить у носа - першим і одружиться. Смішно?
В Ісламі є дуже стара традиція, яка мені особисто подобається. В першу шлюбну ніч нареченій розмальовували руки хною, обов'язково вписуючи ім'я її чоловіка, але так, щоб важко було прочитати. Якщо він знайде і прочитає, то і буде головним у сім'ї. Хто казав, що жінка нічого не значить в ісламі?
Частіше у фільмах дружку вдягають у схожу до нареченої сукню. А чому? Щоб заплутати злих духів, які намагатимуться зірвати весілля.
Поцілунок... Це не просто акт засвідчення кохання, а справжній обмін душ, заключний момент усієї церемонії. Романтика.. А хтось обмінюється кров'ю..
І врешті-решт, чому наречена стоїть ліворуч від молодого? Згадайте, у давнину носили меч з правої сторони, тому у час небезпеки можна було вільно дістати зброю не зачепивши коханої.
Джерела.jpg)
Потроху наближається наша економіка до ринкової, розвиваються ринки нерухомості, аграрної продукції, промисловості, разом з ними набирає обертів і весільна індустрія: з‘являються нові пропозиції, послуги, тенденції, формується на кожен сезон мода, атрибути тощо. Якось радієш від такого мегавибору, сподіваєшся, що все це спрямоване на удосконалення, яке забезпечить неповторність. Все це пастки. Практично ніякого вибору нема, бо заковане в одне поле, в одну модель. От спробуйте поставити задачу перед організатором весілля (про якого і піде мова) сконструювати модель нестандартного свята. Сумніваюся, що він зможе запропонувати щось справжнє ваше. Довгий перелік послуг обертається навколо сценарія «викуп-РАГС-фотозйомка-відео-невелика довільна програма-кафе». Бажання заробити грошей йде наввипередки з якістю, колись, друга наздожене перше. На жаль, винні у цьому не тільки ринок і неякісний його рівень, а й кіно, казки і виховання, бо все, абсолютно все, у нас стереотипне.
Нарешті повіяло знову повіяло з Заходу і принесло разом з собою ще одну модну штучку, ім’я якій Організатор весілля. Круто, правда? Адже завдяки йому не доведеться ламати голову над більшістю речей, легше буде організувати весілля. Насправді, це теж омана. Нічого цікавого вам поки що не зможуть запропонувати, бо чомусь їх бачення своїх обов’язків доволі обмежене: основні правила зовнішнього обрамлення свята (наприклад, щоб сукня дружки не була надто яскравою, що за своєю суттю просто маячня), перелік на їх думку обов’язкових звичаїв (і не факт, що вони знають їх значення), допомога у виборі фотографа, косметолога (як показує досвід знайомих, це одна й та сама контора, мережевий маркетинг у кращому випадку), слідкування за часом і супровід під час основних дійств. Останнє я взагалі відмовляюся розуміти. Як було сказано вище, одні мої знайомі мали справу з цією вельми шановною людиною і повірте, деяке уявлення я маю про цю контору. Організатор стає в нагоді, коли і справді нема часу займатися організацією. Знову підкреслюю: поки що якість цих послуг не відповдає ціні. Для початку пропоную укласти договір, щоб уникнути потім непорозумінь.
От і постаю проблема вибору: краще довіритися професіоналу (так, так, а може,він і є професіоналом?) чи взяти справу у свої руки?
Як кажуть, коли є гроші, хочеться чогось смачненького. А коли їх ще більше, то жадається чогось неповторного. Чому б не влаштувати своє весілля в іншій країні? І таки-так, більшість пар задаються цим питанням, звертаються до туристичних агенцій, які предоставляють подібні послуги, оформлюють документи - і гайда подалі за кордон. Найрозкрученішими брендами є Турція, Чехія, Кіпр, Греція тощо. Дізнатись ціну безпосередньо на сайті неможливо, ціни просто не вказані. Пошукавши трохи в Інеті знайшла деяку інформацію: на Гаїті за сам відпочинок доведеться вмкласти близько 10 тис. доларів, а за весільну церемонію 2 тис. дол. на 18 персон, до якої входять послуги священника, приготування до церемонії під вашим керівництвом, персональний стиліст, хімчистка та прасування весільного вбрання, окрема кімната для нареченого на ніч перед весіллям, оренда весільної альтанки на пляжі, весільний букет, використання коня, який підвозить наречену до альтанки, букет для нареченої у подарунок, торт та пляшка шампанського, кошик тропічних фруктів, квіткова джакузі, романтична вечеря в будь-якому ресторані та 10% знижка у спа-центр. Правда ж, непогано? Прикинувши, розумієш, що у нас в країні подібні послуги обійшлися б дорожче. Я не беруся рахувати, бо бюджет у кожного свій, але впевнена, що за такі ж гроші далеко не маєш такий же рівень комфорту.
Зверніть увагу, що у більшості країн не ставлять штамп у паспорт, тому доведеться цим зайнятися у рідній країні. Звичайно, найбільш бюджетним варіантом є ті країні, що поблизу нашої, можна замість літака обрати автобус - і вже набагато здешевіє вартість весільної церемонії загалом.
А для шукачів чогось справді оригінального пропоную дочекатися іншої статті, в якій буде підкинуто декілька божевільних варіантів організації весілля, при чому у нас, на Україні...
ДякуюВам доводилося танцювати з нареченою? Або бути облитою шампанським з ніг до поясу? Або ж споглядати, як ваш коханий лазить руками під спідницею у незнайомої дівчини? І хоч до останнього я ставлюся з повним розумінням, все одно прикольно нагадати про це своїй половинці. Зізнаюся, поки що цього не робила, залишила на потім. Так, на другому весіллі, було більш цікаво за рахунок відсутності родичів і більшої кількості обрядів. Дивно, але на другому весіллі, що було у Києві, не відламували коровай, його просто нарізали шматками свати і роздавали разом з горілкою усім гостям, щоб ті його скуштували і побажали молодим щастя. Чи дітей - то за смаком кожного. А хтось побажав кораблика долі.
По-своєму зворушливим був момент, коли знімали фату (як колись віночок), щоб пов'язати платок. До того ж, знімав фату наречений, хоч моїй сестрі знімала її мама, а одягала платок в обох випадках вже свекруха. Воно і зрозуміло. У нас ніколи при цьому наречену не садили на подушку, що відповідно, робили києвляни. Кожна дівчина по-своєму переживає цю мить, важко навіть уявити себе на їхньому місці, а ми, гості, лише спостерігаємо, от хто точно сприймає це найбільш трагічно, так це батьки (їхніми очима завжди все перебільшено).
Ніколи не любила цей звичай, він єдиний, що навіює смуток, про які сумні нотки можна казати під час найщасливішого дня? Напевно, варто позаморочувати голову з приводу того, як перетворити це дійство на свято, все ж таки, віддаєшся найблизкішій людині!
Знявши фату, молода дружина починає свій танок, приміряючи її на кожну незаміжню дівчину, починаючи з дружки. Теж доволі цікаво опинитися під убором тільки-но ставшої колишньою нареченої. Мені сказали, що пасує. Вірю. А мій, до речі, піймав підв'язку, що було головним завданням на весіллі. Тому і довелося вдягати її на ту дівчину, яка піймала букет. Та довго ламалася, соромилась чи просто "выделывалась", але тамада зламав її волю. Чому б інколи не пограти на публіку? Так би мовити, за правилами шоу.
Відрадою для усієї присутньої молоді було "гірко", яке дунало з нашої сторони практично кожні 5 хвилин, і це при тому, що випито з нашого столу було менш за всіх. Чесно, не хочу такого ж на своєму весіллі, не розумію таких показних вистав. Хіба що задати жару і показати всім, як треба цілуватись.
Щодо шампанського, то це терпіти довелося не мені, а тещі. Є такий звичай, зазвичай на другий день, чоловік вмиває ноги своїй тещі і взуває її у нову пару. Наш наречений-чоловік вирішив помити ноги солодким алкоголем, не заздрю їй, липнуло їй нове взуття.
Загалом весело було, от музика підкачала. Ну що? Треба ж було сказати своє "фє".
Майже напередодні другого весілля, на яке мене вже запрошено у якості гості, я пишу цю статтю, щоб поділитися враженнями від першого, особливо якщо я була на ньому дружкою власної сестри.
І стаття не пишеться так, як думалося, бо вражень багато, і не всі вони згадуються у хронологічній послідовності, тому вибачайте за такий-от вінігрет.
Так вийшло, що я не була заражена (у хорошому сенсі цього слова) передвесільними клопотаннями, моя сестра разом зі своєю мамою дуже добре воралися зі своїми обов’язками, у них все виходило доволі гладко, без проблем і метушні. Таке враження, що план був написаний давно і вони просто діяли згідно його вказівкам, тому наголошую, майбутні наречені, не лякайтеся! Єдине, з чим були проблеми, так це з косметологами, які одна за одною відмовляли. Сучасна індустрія весільного бізнесу дозволяє не хвилюватися з приводу запрошень, оренди зали, замовлення торту тощо. Та й навіть з сукнею пощастило.
І так, першим враженням були очі, щасливі, переповненні сяйвом та коханням! Коли після викупу я зазирнула до її кімнати, то нічого окрім очей помітним не було. Яка там сукня, фата, зачіска і усе інше, якщо перед тобою стоїть така щаслива молода! Чесно, я не одразу зрозуміла, що сталося, лише потім, наступного дня я втикала і потороху усвідомлювала, що щойно відсвяткуавли весілля сестри.
Помічаю, що багато людей на моєму блозі цікавиться сценарієм весілля, особливо викупом. На нашому весіллі викуп був коротеньким, ми особливо не торгувалися, бо батьки вже нам підмогрували, а наречений і свідок платили мовчки. Я була налаштована на більші сперечання (ну люблю я поговорити), але знали свідок з нареченим, що за таку треба платити, тому й не сперечалися.
У самомому РАГСі теж все пройшло гладко і хочу відмітити, що вони читають один і той самий текст вже не один рік (переконалася на своєму досвіді). Будучи дружкою, я слідкувала за подолом сукні, щоб ніхто не ступив поки ми піднімалися вгору під час фотосесії, підносила шампанське, приймала участь у конкурсах, дозволяла вкрасти наречену у кафе, збирала квіти та листівки — маленькі дрібниці.
Лише якби вона вирішила організувати своє свято з більшою кількістю народних звичаїв, я була б більше заклопотана, мені довелося багато чого робити, чого була позбавлена на першому весілля, але про це далі, у наступних статтях.
Ви колись мріяли не про біле і навіяне загалом весілля? Не про білу сукню, не про купу гостей, не про весільний торт, не про нареченого у смокінгу, не про букет, не про тамаду і ще купу речей, що входять до складу пакету «Стандартний» («класичний» закреслюю)?
Я ніколи. Але я не мріяла і про саме весілля, тому і про додатки теж. Але бралася за цей блог з думкою "не". Тому що існує купа сайтів, організацій, людей, що запропонують вам послуги, яких ніби нема у інших, але загорнуть це все у звичний формат.
Невже ми варті того, щоб святкувати свій день, початок сім'ї за встановленими правилами і уявленнями? Може, для когось і нема нічого дивного у тому, щоб зробити все так, як хочеться, себто за моделлю. Можливо, і я сама так зроблю.
Повернемося до маленьких бажань кожної людини, що інколи спливають у голові і стимулюють до активних дій. Це насамперед думка, що ти неповторний, «не такий». Таке собі переконання, що ти можеш запропонувати щось нове або створити. І це справді є правда, бо іншого такого нема. Тільки ці думки не можна тримати просто в голові, їх краще висловлювати, а ще краще реалізовувати.
Тому я сумніваюся, що кожен з вас хотів би відсвяткувати якусь подію, зокрема весілля, так як всі: за правилами ринку, послуг, мислення, точніше, його відсутності. В противному випадку людина перетворюється в довічного споживача послуг і його рабом.
Хм...Улюблене місто Київ. Що сказати про нього і де саме ті романтичні місця? Сподіваюсь, найближчим часом мені представиться можливість розказати детальніше про нього, що я дізнаюсь його ближче. Але зараз, у якості туриста, згадаю лише декілька. Першим місцем не поступиться міст у Маріїнському парку, на якому раніше залишали фрази кохання, в'язали хусточки чи стрічки, а зараз вже вішають замки на знак вічного кохання. Особисто мене це місце не вразило, але традиція є традицією. До речі, з ним пов'язано багато історій, як і справді прекрасних, так і страшних. А от щодо моїх смаків, то я люблю панораму на Дніпро, що відкривається біля стін Лаври зі сторони метро. Там ще знаходиться якийсь пам'ятник льотчику... Важко пояснити, але знаючі зрозуміють.
Йдемо далі. Лавра.. Її нажча частина, біля стін, але вже зі сторони Дніпра. Там тихо і спокійно.
Уся моя сім'я полюбляє Контрактову. Ця площа для мене ніби віконечко у старе місто, його минуле... Там можна знайти чудові місця для весільних фот. А Поділ! Про те й нема потреби щось казати. Для гарного фону пасуватиме красива панорама з лівого берегу в районі Експоплази.
Нічого не може бути прекраснішого за Хрещатик вранці, хоч сумніваюся, що весілля починатиметься аж так рано. Це так, до слова.
Я не знаю чому, але Київ приносить мені безліч ідей. Маючи офігенного фотографа, можна використовувати і залізні колії на вокзалі для оформлення альбому, головне відчувати своє свято, зобити його особливим і творчим. Фон повинен передавати ту атмосферу, що у вас всередині.
Давно вже вигадала собі тему про романтичні місця міст-мегаполісів, яким на перший погляд не притаманні кліше романтичних. Тобто, такими вони не здаються аж ніяк. Проте, навпено, кожен житель свого міста опише без перешкод і щонайменших труднощів свої власні найулюбленіші місця, у яких поринаєш ущось вище і абсолютно забуваєш про те, ким ти є в цьому світі, а може, навпаки. Мені доводилося бувати в різних містах, кількість яких доволі невелика, і всі вони міста України. Оскільки я народилася в Дніпропетровську, то вважаю за належне віддати перше місце у своїх розповідях саме йому.
Для тих, хто знає, про що саме я писатиму, буде цікавіше читати подальший перелік, сподіваюсь, хтось згадає і інші місця, які залишилися поза моєю увагою. Першим згадується парк ім. Шевченка, точніше, Монастирський острів, особливо та його частина, де знаходиться маленька церков. У нестерпно спекотні літні дні там дуже гарно ховатися від буденного, особливо вранці, десь о сьомій, коли ще нікого немає... А сам міст, до речі, на той острів зараз використовують для не менш романтичного за саме весілля «обряду» — вішають величезні важкі замки (чи як там вони будуть по-українськи?) на знак поєднання двох душ, а ключі викидають у Дніпро чи ховають в інше місце — то вже на вибір кожного. Подібне вже давно закорінилося у Москві.
Не менш цікавими видаються вулиці старої часитни міста, вони як правило, розташовуються вище головної вулиці Карла Маркса. Раджу не відкладати прогулянку ними на потім, оскільки все у нас перебудовується і безжально знищується. Фонтани...Завдяки їм місто стало більш поетичним і мрійливим, чого так не вистачало! До їх появи я завжди сприймала місто лише як цілком індустріальне, і в жодному разі не романтичне, не глибоке.
Я дуже люблю пейзажі, що відкривається з-під старого дерева, що росте біля озера у парку ім. Глоби. Там таких багато, проте місця там завжди зайняті. А навпроти літнього театру, там, де суцільні дерева і нема атракціонів, дуже красиво вилядає небо на фоні крони дерев, а чого тільки коштують молоді деревця на виході з парку, коли їх колише вітер!
Для красивого перегляду панорами на набережну можна піднятися до початку вулиці Карла Маркса.
Для неледачих, відкрию невелику таємницю: через міст на Дніпро можна потрапити на острів, спустившись сходами... І там... робити,що забажається. До речі, не відмовляйте собі у прогулянці по Дніпру і краще, влаштуйте її собі самі, зупиніться на будь-якому острівці і відпочиньте по-справжньому!
Вчора подивилася новий фільм від Діснея про принцесу Жизель. Що я можу сказати, дуже прикольний і дитячий, наївний, щирий, в якому я намагалася знайти зерно раціональності. Як виявляється, темою принцес захоплена ціла індустрія в бізнесі: виробляються гламурні ручки у формі принцес, з пір'ячком, футболки з малюнками, яйця з фігурками принцес всередині, торти на дні народження, ляльки, що імітують принцес, маленькі колекційні фігурки (basic figures) тощо. Найменувань просто незліченна кількість, список яких ще й продовжується. Останньою ідеєю стала колекція весільних суконь від Disney. І вигадала це американський дизайнер Кірсті Келлі, вона заявляє, що повністі автентичними її моделі не будуть до мультяшних, але кожен без труднощів впізнає кожну сукню. Я не знаю на скільки це стосується нас, українців, бо щось я дуже сумніваюся, що якщо наречена з'явиться у такій сукні (ціна якої буде в межах від 1100 до 3500 доларів), то навряд хтось здогадається що саме на ній за сукня, окрім дітей, будемо сподіватися. Отож, як виглядатимуть ці сукні? Думаю, десь приблизно так:
Зовсім нещодавно дуже популярною річчю стала послуга туристичних фірм в організації медового місяця, звичайно, хто як не вони обізнані в тому, де краще відпочити і провести незабутні дні разом! Пропонуються окремі тури по найпривабливішим місцям світу, зокрема Європи і островів - Маврикій, Сейшели, Балі тощо. І здається, цією послугою користуються не такі і одиниці наших співвітчизників. Радує те, що ринок послуг розширюється і стає більш різноманітним, що є ознакою росту української економіки - це я вам кажу, як економіст. Так чим же саме відрізняються такі тури від звичайних? Ну по-перше: моолоді можуть задумати реєстрацію шлюбу за кордоном, відповідно, і саму церемонію також, яка запам'ятається на все життя! Моєю останньою фішкою стало весілля на пляжі. Раніше я дотримувалася інакшого - десь у Карпатах у самому лоні природи разом зі співом пташок і гуркітом гірської річки, і зеленою галявиною посеред лісу. Ех, краса! Наприклад, ви забажаєте обвінчатися у замку в Пенсильванії - ото будь-ласка, ваше бажання і ваші гроші - і все ок'єй! До того ж, найпрекраснішу свято можна розбавити подорожами по іншим місцям-околицям. Як на мене, гарна ідея - будь-яке місце у перші дні заміжжя буде здаватися найпрекраснішим райським садом! Чому б не розмалювати сіт своїм коханням?
Хтось колись чув про фестиваль весільних традицій? Як виявляється, не лише у мене виникло бажання відтворити традиції нашого народу? Можливо, цьому сприяє зародження свідомості нації, її пошуку свого коріння, після переїдання постмодернізмом повернулося жага класики чи просто чогось вічного? Як би там не було, але на Україні в останні роки проводилися такі заходи. 7 жовтня в Чугуївському районі відбувся традиційний фестиваль "Весілля у Малинівці". Організовувалися конккурси весільних церемоній, фольклорних колективів областей, в яких є своя Малинівка. Крім специфічних тематичних конкурсів відбулися й змагання козачих забав, української вишивки і навіть конкурс меду серед пасичників. Відомий ще один фестиваль "Рожаниця", що проходить в селі Бобриця. На ньому передбачена програма посвячення Покровського полотна і Покровських воріт. А все інше збігається з більшістю того, що відбувалося на фестивалі у Малинівці. Проглядаючи сайти і блоги у пошуках весільних фестивалів, натрапила на одну статтю, автор якої закликає провести фестиваль на всеукраїнському рівні, організовуючи такий-собі мініфест в кожній області і обираючи переможців вже у фінальній частині. На таку думку наштовхнула ідея багатьох українців, які вирішили відсвяткувати це свято у Кам'янець-Подільсоку. Як виявилося, так сформована вже своя індустрія по проведенню такого дійства. Ну що, треба слідкувати за новинами, можливо, щось з того вийде. Принаймні, позитивна тенденція сопстерігається. Дякую усім, хто небайдужий!
