Мій перший досвід дружки

Майже напередодні другого весілля, на яке мене вже запрошено у якості гості, я пишу цю статтю, щоб поділитися враженнями від першого, особливо якщо я була на ньому дружкою власної сестри.

І стаття не пишеться так, як думалося, бо вражень багато, і не всі вони згадуються у хронологічній послідовності, тому вибачайте за такий-от вінігрет.

Так вийшло, що я не була заражена (у хорошому сенсі цього слова) передвесільними клопотаннями, моя сестра разом зі своєю мамою дуже добре воралися зі своїми обов’язками, у них все виходило доволі гладко, без проблем і метушні. Таке враження, що план був написаний давно і вони просто діяли згідно його вказівкам, тому наголошую, майбутні наречені, не лякайтеся! Єдине, з чим були проблеми, так це з косметологами, які одна за одною відмовляли. Сучасна індустрія весільного бізнесу дозволяє не хвилюватися з приводу запрошень, оренди зали, замовлення торту тощо. Та й навіть з сукнею пощастило.

І так, першим враженням були очі, щасливі, переповненні сяйвом та коханням! Коли після викупу я зазирнула до її кімнати, то нічого окрім очей помітним не було. Яка там сукня, фата, зачіска і усе інше, якщо перед тобою стоїть така щаслива молода! Чесно, я не одразу зрозуміла, що сталося, лише потім, наступного дня я втикала і потороху усвідомлювала, що щойно відсвяткуавли весілля сестри.

Помічаю, що багато людей на моєму блозі цікавиться сценарієм весілля, особливо викупом. На нашому весіллі викуп був коротеньким, ми особливо не торгувалися, бо батьки вже нам підмогрували, а наречений і свідок платили мовчки. Я була налаштована на більші сперечання (ну люблю я поговорити), але знали свідок з нареченим, що за таку треба платити, тому й не сперечалися.

У самомому РАГСі теж все пройшло гладко і хочу відмітити, що вони читають один і той самий текст вже не один рік (переконалася на своєму досвіді). Будучи дружкою, я слідкувала за подолом сукні, щоб ніхто не ступив поки ми піднімалися вгору під час фотосесії, підносила шампанське, приймала участь у конкурсах, дозволяла вкрасти наречену у кафе, збирала квіти та листівки — маленькі дрібниці.

Лише якби вона вирішила організувати своє свято з більшою кількістю народних звичаїв, я була б більше заклопотана, мені довелося багато чого робити, чого була позбавлена на першому весілля, але про це далі, у наступних статтях.